Педагогічна діагностика в доу у контексті фгос консультація на тему. Педагогічна діагностика у дитячому садку Специфіка педагогічної діагностики у доу

Зразок «Аналітичної довідки» педагогічної діагностики

Аналітична довідка
за результатами педагогічної діагностики
2015 – 2016 навчальний рік

Група № ... ... (2 молодша)

Кількість діагностованих дітей: 26
Дата проведення: вересень 2015 р.
Статус моніторингу: на початок навчального року
Мета моніторингу: 1) індивідуалізація освіти (у тому числі підтримки дитини, побудови її освітньої траєкторії);
2) оптимізації роботи із групою дітей.
Завдання: Вивчення результатів засвоєння основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти та дитячого розвитку.
Методи моніторингу: регулярні спостереження педагога за дітьми у повсякденному житті та в процесі безпосередньої освітньої роботи з ними, аналіз продуктів дитячої діяльності, бесіди, тести, ігрові ситуації.

Робота з дітьми велася відповідно до «Робітничої програми вихователя», створеної на основі «Основної освітньої програми МДОУ «Дитячий садок «Дзвіночок» р.п. Духовницьке Саратовської області».
У ДОП реалізується «Зразкова основна загальноосвітня програма дошкільної освіти «Дитячий садок-2100» за редакцією О.В. Чиндиловий.

У роботі з дітьми використовувалися такі технології:

1. здоров'язберігаючі технології;
2. технології проектної діяльності;
3. технологія дослідницької діяльності;
4. інформаційно-комунікаційні технології;
5. особистісно-орієнтовані технології;
6. ігрові технології.

Характеристика дітей за аналізований період:
Середній вік дітей: 2 роки 10 місяців
Усього дітей у групі: 27 осіб
Діагностовані діти: 26 осіб
Хлопчиків: 7 осіб
Дівчаток: 19 осіб
Кількість дітей, що не діагностуються: 1 дитина, яка не відвідує дитячий садок більше 3 місяців.

Педагогічна діагностика за аналізований період проводилася за двома напрямками:
педагогічна діагностика якості освіти у групі (через реалізацію освітніх областей);
педагогічна діагностика дитячого розвитку

Діагностика оцінювалася трьома рівнями: високий, середній, низький.
За підсумками діагностики якості освіти(через реалізацію освітніх областей) «на початок навчального року» виявлено такі результати: троє дітей мають високий рівень по напрямкам:

Середній рівень за певними Освітніми областями та напрямками мають:
... І.Ф. дитини – освітні галузі, розділи
Низький рівень: по всіх освітніх областях мають:

Низький рівень за певними освітнім областям та напрямкам мають:
... І.Ф. дитини – освітні галузі, розділи.
Висновок(приблизний):
Аналізуючи підсумки діагностики можна дійти невтішного висновку, що засвоїли програмний матеріал частково три дитини.
За освітніми областями та напрямками кількісний склад дітей із середнім рівнем та низьким практично рівні:
середній рівень – 22 дитини
низький рівень – 23 дитини
Переважно слід звернути увагу на освітні галузі «Мовленнєвий розвиток» та «Пізнавальний розвиток».
Трохи вище показник в освітніх областях «Художньо-естетичний розвиток» - у дітей достатньо сформовані навички продуктивної діяльності, розвинута дрібна моторика рук вихованців, але не в повному обсязі розвинена акуратність, послідовність дій та варіативність мислення. Відсутня належна увага з боку батьків до освітнього процесу, також недостатньо розвинена слухова та зорова увага та бажання виявляти інтерес до навколишнього середовища.

Додаток 1

2. Сформувати таку підгрупу для оптимізації роботи:
підгрупа № 2, напрям роботи – «Пізнавальний розвиток»
... І.Ф. дітей
За підсумками діагностики дитячого розвитку«на початок навчального року» виявлено такі результати:
Високий рівень:
... І.Ф. дітей, напрямки.
Середній рівень:
...І.Ф. дітей, напрямки.
Низький рівень:
... І.Ф. дітей, напрямки.

Порівняльні дані наведені у таблиці Додаток 2

Висновок(приблизний):
Аналізуючи підсумки діагностики дитячого розвитку можна дійти невтішного висновку, що переважно переважає середній рівень розвитку дітей (17 дітей) у шести напрямах. У дітей сформовані основні культурні способи діяльності, вони виявляють ініціативу та самостійність у різних видах діяльності – грі, спілкуванні.
З високим рівнем – одна дитина.
З низьким рівнем – 8 дітей. Це діти, які не прагнуть брати участь у спільній з дорослим практичної та ігрової діяльності, відчувають нестійкий інтерес до дій ровесників, не можуть підпорядковувати свою поведінку правилам спілкування.
Пояснення до таких низьких результатів такі:тривала адаптація деяких дітей, часті відсутності через і без неї, через обмеження мовних контактів недостатньо сформовані соціально-комунікативні якості, небажання підкорятися загальним правилам.
Рекомендації:
Створити індивідуальну освітню траєкторію (маршрут) для дітей:
... І.Ф. дітей, причина визначення індивідуальної освітньої траєкторії

Моніторинг проводили: … П.І.Б. вихователів

Таблиця. Додаток 1

Таблиця. Додаток 2.

Марія Тазіна
Педагогічна та психологічна діагностика дітей у ДТЗ

Вступ

Глава 1. Особливості психологічної діагностики дітей у дошкільних освітніх організаціях

1.2 Система психологічної діагностики у дошкільних організаціях

1.3 Методи психодіагностики дошкільнят

Глава 2. Педагогічна діагностика дітей у дошкільній освітній організації

2.1 Загальне поняття педагогічної діагностики

2.2 Функції та принципи педагогічної діагностики

2.3 Етапи педагогічного діагностування

Висновок

Вступ

Однією з пріоритетних завдань дошкільного розвитку є охорона та зміцнення психологічного здоров'я вихованців. Вона розглядається як умова реалізації основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти. Тому створення умов для реалізації можливостей розвитку дитини в дошкільному віці та допомога у становленні тих психологічних новоутворень, які сформують основу розвитку у наступні періоди, є пріоритетним напрямком у професійній діяльності фахівців дошкільних організацій.

Поряд із цими напрямами стоїть психологічна та педагогічна діагностика дітей. Рання діагностика розвитку пізнавальної сфери та всіх психічних процесів дитини вкрай важлива та необхідна. На сьогоднішній день доведено, що чим раніше розпочато цілеспрямовану роботу з дитиною, спрямовану на корекцію або розвиток її можливостей та здібностей, тим більш ефективними можуть виявитися її результати, нерідко з'являється і можливість попередити вторинні відхилення розвитку, у разі їх виявлення. Нервова система дитини має таку найважливішу властивість, як пластичність, тобто вона гнучко реагує на вплив ззовні. Ця якість визначає необхідність ранньої діагностики дитини.

Глава 1. Особливості психологічної діагностики дітей у дошкільних освітніх організаціях

1.1 Загальне поняття психологічної діагностики

Найважливішою галуззю психологічної науки та психологічної практики є психодіагностика. Вона пов'язана з розробкою та застосуванням різних методів розпізнавання індивідуальних особливостей людини чи групи людей.

Під психодіагностикою розуміється область психологічної науки, яка розробляє теорію, принципи, а також інструменти оцінки та виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості та змінних соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.

Психодіагностика практично застосовується в різних областях діяльності психолога. І коли він виступає як автор або учасник прикладних психолого-педагогічних експериментів, і коли займається психологічним консультуванням або психологічною корекцією. І, тим щонайменше, найчастіше психодіагностика є окремої самостійної сферою діяльності практичного психолога. Тоді її метою є постановка психологічного діагнозу, тобто оцінка психологічного стану, що є у людини.

У психодіагностичному обстеженні виділяють три етапи:

1. Збір даних.

2. Переробка та інтерпретація отриманих результатів.

3. Винесення рішення – психологічний діагноз та прогноз.

Перед психодіагностикою стоять такі завдання:

Виявлення наявності в людини тієї чи іншої психологічної особливості поведінки чи психологічної властивості;

Визначення ступеня розвиненості даної властивості, вираз її в кількісних та якісних показниках;

Характеристика діагностованих поведінкових та психологічних особливостей людини тоді, коли це необхідно;

Здійснення порівняння ступеня вираженості досліджуваних властивостей у різних людей.

Усі перелічені завдання вирішуються у практичній психодіагностиці чи комплексно чи кожна окремо, залежно від цього, які мети стоять перед проведеним дослідженням.

1.2 Система психологічної діагностики у дошкільних організаціях

У дошкільних організаціях психологічна діагностика є складовою загальної системи діагностики дітей дошкільного віку, що включає також педагогічну та медичну (Таблиця 1).

Таблиця 1 - Система діагностичної роботи з дітьми

Мета:Вивчення та виявлення особливостей розвитку кожної дитини та груп дітей для подальшої індивідуальної та групової корекційно-розвивальної роботи

Показники: Стан здоров'я та фізичного розвитку; засоби: медичне обстеження;

відповідальні: лікар, медсестра.

Показники: Освоєння освітньої програми; засоби: педагогічна діагностика; відповідальні: старший вихователь, вихователі.

Характеристики психічного розвитку; засоби: психологічна діагностика; відповідальні: практичний психолог.

Цілі та завдання психодіагностики залежать від специфіки дошкільної освітньої організації і водночас їх спрямованість має бути орієнтована на визначення умов, що перешкоджають повноцінному розвитку та становленню особистості дошкільника. Основою для побудови ефективного навчально-виховного процесу в ДТЗ завжди має бути психодіагностика.

Т. М. Марциновська вважає, що як предмет психодіагностики в ДОО виступають індивідуально-вікові особливості дітей, а також причини, що призводять до відхилень і порушень у їх психічному розвитку.

Виділяють три основні діагностичні схеми у моделі психологічного супроводу: діагностичний мінімум, первинна диференціація норми та патології розумового розвитку, поглиблене психодіагностичне обстеження особистості.

Проведення психодіагностичного обстеження передбачається трьох етапах дошкільного навчання. До них належить етап вступу до дошкільного закладу, етап перебування у ньому та етап закінчення дошкільного навчання. Усі вони є важливими складовими з погляду наявних у них потенційних можливостей розвитку та навчання.

Таким чином, діагностична система дошкільної організації може включати шість обстежень:

1. обстеження дітей під час вступу до дошкільного закладу під час їх адаптації;

2. обстеження дітей раннього віку (2-3 роки);

3. обстеження молодшої вікової групи (3-4 роки);

4. обстеження дошкільнят середньої вікової групи (4-5 років);

5. обстеження дітей старшої вікової групи (5-6 років);

6. обстеження дітей підготовчої групи під час закінчення навчання у дошкільному закладі (6-7лет).

Схема психодіагностичної роботи може мати такий вигляд. У вересні-жовтні, тобто на початку навчального року психолог проводить експрес-діагностику рівня психічного розвитку дітей усіх вікових груп. Після цього він проводить поглиблене обстеження дітей, які, ймовірно, мають проблеми в розвитку. Ці діти, зазвичай, ставляться до «групі ризику». На основі отриманих результатів поглибленої діагностики складається корекційно-розвиваюча робота.

З дітьми, які мають виражені порушення у психічному розвитку, здійснюється психодіагностична робота з метою первинної диференціації норми та патології розумового розвитку. Таких дітей спрямовують на психолого-медико-педагогічну консультацію.

У квітні проводиться повторне психодіагностичне обстеження дітей підготовчої групи за всіма критеріями психологічної готовності, що спочатку є поглибленим. Якщо у дошкільника виявився низький рівень готовності до навчання в школі, то вони повинні отримати додаткову психолого-педагогічну допомогу.

В основі психологічного обстеження дошкільнят лежить необхідність отримання інформації про такі індивідуально-психологічні особливості дитини, як особливості емоційно-вольової сфери; особливості спілкування та поведінки; особливості пізнавальної діяльності (Таблиця 2)

Таблиця 2 - Психодіагностичне обстеження

Ранній вік

Пізнавальна сфера: Сенсорні зразки, загальна моторика, конструктивний праксис.

Емоційно-вольова сфера: Емоційне тло настрою, активність.

Поведінка та спілкування: Гра, контактність, реакція на заохочення та осуд.

Молодша група

Пізнавальна сфера: Уява, мислення, мова, моторика.

Емоційно-вольова сфера: Домінуючий емоційний стан, статево-ідентифікація, рівень домагань.

Середня група

Пізнавальна сфера: Уява, мислення, мова, пам'ять, моторика.

Емоційно-вольова сфера: Самосвідомість, що домінує емоційний стан.

Поведінка та спілкування: Гра, комунікативні навички у спілкуванні з дорослими.

Старша група

Пізнавальна сфера: Уява, мислення, мова, пам'ять, увага, моторика.

Емоційно-вольова сфера: Самооцінка, статус групи, домінуючий емоційний стан.

Поведінка та спілкування: Гра, комунікативні навички у спілкуванні з однолітками.

Підготовча група

Пізнавальна сфера: Пам'ять, увага, мова, логічне мислення, уява, моторика.

Емоційно-вольова сфера: Мотивація, самооцінка, довільність, домінуючий емоційний стан.

Поведінка та спілкування: Гра, спілкування з однолітками та дорослими.

За результатами даних психологічної діагностики психолог готує узагальнену аналітичну інформацію з групам, заповнюючи зведені таблиці.

1.3 Методи психодіагностики дошкільнят

У процесі психологічної діагностики застосовуються різні методи отримання інформації про статус дитини та її відповідність віковим нормам на етапі діагностичного обстеження. Методичні прийоми, що застосовуються для проведення діагностичного обстеження дитини, мають бути короткими та зручними для швидкого отримання інформації з тієї чи іншої сфери особистості дитини. Перед тим, як розпочати діагностичне обстеження, рекомендується провести діагностичне інтерв'ю, яке може торкатися будь-якої теми. Важливо, щоб психолог добре володів методикою проведення.

Діагностичне інтерв'ю не повинно бути для дитини нудним та тривалим. Необхідно враховувати вік дітей та завдання діагностики, і на основі чого застосовувати різні його модифікації. З цією метою можна використати іграшки, олівці, папір. Це з тим, що діти що неспроможні описувати свої почуття, вони легше висловлюють в малюнках. Починати власне психодіагностичне обстеження можна після первинного знайомства.

Метод спостереження є одним із основних методів у роботі з дітьми. Д. Б. Ельконін, відомий радянський дитячий психолог, застосовував спостереження за своїм онуком для опису процесу формування предметних дій дитини.

Спостереження необхідно проводити правильно: воно має бути цілеспрямованим та будуватися за певним планом. Перед початком спостереження важливо встановити його мету, відповісти на питання про те, заради чого воно проводиться, і які результати має дати. Після чого складається програма спостереження, розробляється план.

Для отримання результатів, необхідних узагальнення, спостереження має проводитися регулярно. Це пояснюється тим, що діти ростуть дуже швидко та їх психологія та поведінка змінюється також швидко. Інтервали залежать від віку дитини: що більш ранній вік, то менше має бути інтервал часу між черговим спостереженням. У разі має на увазі здійснення наукового спостереження, яке супроводжується веденням систематичних записів, аналізом і узагальненням результатів спостереження.

У силу того, що дошкільнята мають підвищену відволікальність і недостатньо стійку увагу, можливе застосування прихованого спостереження, яке розраховане на те, щоб дитина не бачила дорослого, що спостерігає за ним.

Цей метод має як низку незаперечних переваг, і недоліків. Завдяки спостереженню можна отримати цікаві факти, досліджуючи дитину в природних умовах її життя, також воно є незамінним для первинного орієнтування в проблемі та отримання попередніх фактів. До недоліків належить трудомісткість цього. Він вимагає від дослідника високої психологічної освіченості та великих тимчасових витрат, що не гарантують отримання фактів. До того ж, результати спостереження часто не дають змоги зрозуміти причини тих чи інших форм поведінки дитини.

Метод експерименту часто є одним із найнадійніших способів отримання достовірної інформації про психологію та поведінку дитини. Включення дитини в експериментальну ігрову ситуацію дозволяє отримати безпосередні реакції дитини на стимули, що впливають, і на основі цих реакцій судити про те, що дитина приховує від спостереження або не в змозі вербалізувати при опитуванні.

Кращі результати експеримент у роботі з дітьми дозволяє отримати тоді, коли він організується і проводиться у формі гри та звичних для дитини занять – малювання, відгадування загадок, конструювання тощо. спеціально їх вивчення. Це може призвести до втрати інтересу у дитини до того, що їй пропонують зробити і не дозволить розкрити інтелектуальні здібності та цікаві дослідника якості.

Специфіка експерименту у дитячій психології у тому, що експериментальні умови нічого не винні порушувати звичних форм діяльності дитини і мають бути близькими для її природним життєвим умовам.

Крім основних методів дослідження дітей – спостереження та експерименту – застосовуються і допоміжні методи. Такими є аналіз результатів дитячої діяльності (рисунків, виробів, складених ними казок та інших.) і метод розмови .

Найбільш широко використовується аналіз дитячих малюнків. Емоційний стан дитини, особливості сприйняття навколишніх людей та предметів, характер відносин з оточуючими відбиваються саме у дитячих малюнках. При цьому інтерпретація не може бути певною та однозначною і завжди передбачає суб'єктивізм дослідника, тому аналіз дитячих малюнків потребує високої кваліфікації та великого досвіду роботи з цим матеріалом. У зв'язку з цим цей метод можна використовувати лише як допоміжний у серйозних дослідженнях.

Метод розмови (Метод питань) можна починати застосовувати з чотирьох років, коли діти вже досить добре володіють мовою. Так як діти дошкільного віку ще не мають можливості висловлювати свої думки та переживання у словах, тому зазвичай вони дають короткі та формальні відповіді.

Правильно підібрати питання для розмови з дітьми є величезним мистецтвом. Дитина не завжди правильно розуміє питання, адресовані їй. З цієї причини при проведенні психологічних досліджень із застосуванням опитування дітей бажано спочатку переконатися в тому, що дитина правильно розуміє адресовані їй питання і лише після цього приступати до інтерпретації та обговорення відповідей, що даються їм. Розмова також може застосовуватися як допоміжний метод.

Таким чином, психодіагностика дітей дошкільного віку має свою специфіку, оскільки вони мають низку психологічних та поведінкових особливостей, які необхідно знати для отримання достовірних результатів у процесі їхнього психодіагностичного обстеження. Важливо враховувати порівняно низький рівень самосвідомості та свідомості, а також пам'ятати про те, що у дошкільнят недостатньо розвинені такі процеси, як увага, мислення, пам'ять та уява.

Глава 2. Педагогічна діагностика дітей у дошкільній освітній організації

2.1 Загальне поняття педагогічної діагностики

Педагогічна діагностика має три взаємопов'язані значення:

1) Це самостійний вид аналітичної діяльності педагога.

2) Прикладна галузь педагогіки, вивчає закономірності постановки педагогічного діагнозу.

3) Процес вивчення педагогом актуального стану об'єкта та його співвідношення з нормою.

Педагогічна діагностика – це стільки вивчення дітей, їх особистісних особливостей, скільки можливості та ресурси системи виховання, педагогічного процесу, організованого у дошкільному закладі й у сім'ї вихованця.

Крім того, педагогічна діагностика в дошкільній організації спрямована також на вивчення педагогів та батьків, виявлення у них складнощів в організації педагогічного процесу та рівня їхньої компетенції. Отримані дані діагностики застосовуються для активного розвитку всіх учасників педагогічного процесу, для правильного підбору методів та засобів виховання, а також з метою своєчасної допомоги при виявленні проблем або складнощів у роботі з дітьми.

2.2 Функції та принципи педагогічної діагностики

Однією з головних функцій педагогічної діагностики для педагога-практика є функція зворотного зв'язку або інформаційна. Діагностична діяльність педагога спрямована не тільки на виявлення та оцінку стану дитини, а й на виявлення умов, що позитивно чи негативно впливають на її розвиток. Здійснюючи спостереження за дитиною в різних ситуаціях (у вільний час, на прогулянці, у грі з однолітками і т. д., педагог робить відмітки її реакцій на конфлікт і на похвалу, на пропозицію зайнятися якоюсь діяльністю).

За допомогою цього йому вдається дізнатися які інтереси у дитини, її вміння, схильності, складності, переваги та значущі для неї об'єкти, а також зрозуміти причини проявів поведінки. Розуміння цих моментів дає можливість вихователю знизити формальність освітнього взаємодії, визначити своєрідність освітніх цілей, орієнтує їх у пошук і застосування кращого варіанта педагогічного решения.

Прогностична функціядозволяє спрогнозувати перебіг педагогічного процесу, визначити перспективи розвитку дитини. Для того щоб скласти прогноз, педагог зіставляє інформацію про те, яким дошкільник був раніше і як поводиться зараз. Внаслідок чого, виявлена ​​динаміка змін (негативна чи позитивна) сприяє можливості прогнозування змін дитини та попередження небажаних тенденцій розвитку.

Контрольно-коригувальна функціявиявляє конкретні складнощі в перебігу освітнього процесу, визначає причини, що їх породжують. Ця функція проявляється переважно у процесі проведення педагогічної експертизи і передбачає наявність стандарту.

Оціночна функціявстановлює ступінь зміни досліджуваного педагогічного об'єкта та залежність цих змін від умов освітнього процесу. За допомогою цієї функції можна провести якісну та кількісну оцінку досягнень дошкільнят, результативність діяльності кожного педагога окремо та всього педагогічного колективу в цілому.

Проведення педагогічної діагностики має здійснюватися з урахуванням низки принципів, що зумовлені специфікою педагогічного процесу дошкільної організації. Зміст, цілі, форми та методи діагностичних процедур, а також методику аналізу отриманих даних визначають саме принципи педагогічної діагностики.

1.Принцип об'єктивностідозволяє мінімізувати суб'єктивізм оцінок, що може спостерігатися через те, що, зазвичай, проводиться «включене» спостереження, у якому діагност перебуває усередині досліджуваного предмета, а чи не усунений від цього.

2. Принцип цілісного вивчення педагогічного процесу передбачає:

Розгляд дитини як цілісної системи, що з певних взаємозалежних компонентів;

Зіставлення даних, отриманих у різних умовах та ситуаціях життєдіяльності дитини, різними людьми, що перебувають з нею у різних відносинах;

Виявлення взаємозалежності та взаємозумовленості внутрішніх факторів індивідуально-особистісного становлення людини із зовнішніми умовами середовища.

3. Принцип процесуальностіполягає у вивченні явища в його генезі та прогресії.

4. Принцип компетентностіу тому, що діагност приймає рішення лише у питаннях, у яких має спеціальну підготовку; також забороняються будь-які дії, які можуть завдати шкоди випробуваному у процесі та за результатами діагностики.

5. Принцип персоналізаціїполягають у вимогі виявляти як індивідуальні прояви загальних закономірностей, але й індивідуальні шляхи розвитку, а відхилення від норми не оцінювати як негативні без аналізу динамічних тенденцій становлення.

2.3 Етапи педагогічного діагностування

Перед початком діагностики необхідно її спроектувати. У зв'язку з чим, першим етапом є проектувальний етап. Він передбачає виконання певних дій.

1. Позначити цілі діагностики (наприклад, оцінити ступінь прояву дітьми середньої групи допитливості та активності, а також визначити індивідуальні особливості, що при цьому виявляються).

2. Визначити норму (еталон, ідеал, зразок, з якою надалі буде зіставлено отриману інформацію.

3. Визначити показники та критерії для оцінки проявів допитливості та активності у дошкільнят. Так, критерієм допитливості може бути чуйність дитини до нового, а показниками прояву цього критерію є виділення нових об'єктів в оточенні, уважне слухання оповідань вихователя, питання пізнавальної спрямованості про нові об'єкти тощо.

4. Визначити методи діагностики. Діагностичний метод спрямовано вивчення педагогічної реальності.

Основними методами у педагогічній діагностиці є включене спостереження та нестандартизовані бесіди з дітьми. Також застосовуються діагностичні ситуації, які «провокують» діяльність дитини, за якою педагог хотів би понаглядати2.

Другий етап – практичний, на якому здійснюється проведення діагностики

Третій етап – аналітичний. На цьому етапі здійснюють аналіз отриманих даних, після чого з'являються кількісні дані.

Четвертий етап- Інтерпретація даних. Інтерпретування отриманих даних вимагає глибокого знання об'єкта дослідження, високого професіоналізму та досвіду, здатності аналізувати та узагальнювати велику емпіричну інформацію, що часто носить мозаїчний характер, давати об'єктивне тлумачення виявленим фактам.

П'ятий етап- Цілеосвітній - передбачає визначення актуальних освітніх завдань для кожної дитини і для групи в цілому.

Педагог регулярно здійснює проектування даних, отриманих у результаті зіставлень та аналізу, на поведінку дитини в інших ситуаціях або у майбутньому у сфері педагогічної діагностики.

Таким чином, мистецтво педагога полягає в тому, щоб відкрити перед кожною дитиною перспективи її розвитку, показати їй ті сфери, де вона може проявити себе. Головний сенс прогностичної діяльності педагога полягає в тому, щоб знайти найбільш оптимальний шлях розвитку двоєдиного процесу: соціалізації дитини, виявлення та розвитку її індивідуальності.

Висновок

Правильно організована та проведена діагностика дітей у дошкільній освітній організації, спрямована на виявлення індивідуальних психологічних особливостей розвитку та навчання, дозволяє не лише своєчасно визначити порушення та вжити заходів щодо їх корекції. Не менш важливим є психологічна та педагогічна діагностика, спрямована на виявлення можливостей дитини, визначення її досягнень у порівнянні з попередніми періодами розвитку та створення всіх необхідних умов для подальшої реалізації її здібностей.

Застосування таких методів дослідження, як спостереження, експеримент, аналіз результатів дитячої діяльності дитини та розмова з ним вимагає від педагога-психолога високого рівня професіоналізму.

Надія Євгенівна Петрова
Діагностика як спосіб контролю виховно-освітнього процесу у ДТЗ

« Діагностика як, спосіб контролю виховно-освітнього процесу у ДОП»

Педагогічна діагностика - спосібдослідження педагогічного процесу, метою якого є оптимізація та обґрунтування його результатів для суспільства.

Діагностикаслужить для оцінки ефективності роботи педагога та вибору методів та технології для педагогічної роботи. І не в жодному разі не для оцінки дитини та навішування на неї «ярлика». Тому результати діагностичногообстеження як таблиць не афішуються батькам.

Етапи роботи

1. Визначення цілей та завдань та розробка методики проведення діагностики.

2. Розробка критеріїв оцінки.

Дослідження стверджують, що в ДНЗ загальнорозвиваючого типу їх може бути 3 :

1. високий

2. середній

3. низький.

4 рівень – лише за наявності у дитини патологій розвитку.

3. Розробка завдань для вихованців(необхідне знання програми, наявність необхідної методичної літератури та перспективних планів).

4. Розробка плану проведення діагностичного обстеження(Підбір ігрових вправ, завдань).

Форми проведення можуть бути різними:

Індивідуальними та груповими;

Тестування;

Письмове виконання завдання.

Обов'язкове використання наочного матеріалу.

5. Підготовка матеріалу для діагностики.

6. Розробка таблиці-матриці «Результати педагогічного обстеження»

7. Складання на основі отриманих даних аналітичної довідки: засвоєння програмно матеріалу даної вікової групи за розділами програми:

Аналітична довідка за результатами засвоєння вихованцями ___ групи програмного матеріалу за розділом___ за підсумками 2008-2009 навч. року.

Програма розділу «___» засвоєна дітьми цієї групи на ___ рівні (___%) .

Аналіз якості засвоєння дітьми цієї групи окремих знань та вмінь, передбачених програмою, дозволяють побудувати наступний рейтинг:

Найнижчий рівень засвоєння програми виявлено під час обстеження наступних знань та вмінь вихованців1:

Передбачувана причина низької якості оволодіння переліченими вище знаннями та вміннями: ___

Довідку склав вихователь ___

Примітка 1: Якщо % нижче 65

8. У ДОП видається наказ «Про проведення педагогічної діагностики» , у якому зазначаються мети її проведення, відповідальні, строки проведення. По закінченню діагностичногоОбстеження пишеться аналітична довідка, в якій відображається % засвоєння програмного матеріалу, робляться висновки, передбачувані причини низької якості засвоєння програмного матеріалу.

Критерії оцінки рівнів засвоєння програмного матеріалу:

I рівень – високий (червоний колір)

Діти мають передбачений програмою запас знань, вміють використовувати їх для вирішення поставлених перед ними завдань, справляються із завданням самостійно, без сторонньої допомоги та додаткових. (допоміжних)питань. Володіють необхідними навичками та застосовують їх. Відповіді дають повні з поясненнями та міркуваннями, використовують повні речення. Мова спокійна, із достатнім запасом слів, оперують предметними термінами.

II рівень – середній (зелений колір)

Діти мають передбачений програмою запас знань, вміють використовувати його на вирішення завдань. Однак їм потрібна допомога (підказка)педагога; допоміжні питання. Якщо діти намагаються впоратися самі, роблять це не в повному обсязі, рекомендованому програмою для даного віку. Діти знайомі з необхідними навичками та вміють використовувати їх, але для цього їм потрібна допомога. При використанні навичок до виконання завдання результат виходить недостатньо якісним. Відповіді дають без пояснень та міркувань, застосовують прості речення та словосполучення. Мова з обмеженим запасом слів, які не оперують предметними термінами.

III рівень – низький (синій колір)

Діти мають уявлення про знання та навички, передбачені програмою для даного віку, проте відчувають труднощі при їх використанні. Допомога педагога і допоміжні питання не мають значного впливу відповіді, діти який завжди справляються із завданням, часто відмовчуються, відмовляються виконувати завдання чи роблять їх із великими помилками, погоджуються із запропонованим варіантом, не вникаючи у суть завдання. Мова односкладна, з обмеженим запасом слів, не використовують предметні терміни.

Підсумковий результат засвоєння програми:

80-100% - оптимальний рівень (високий)

65-80% - допустимий

50-65% - критичний

нижче 50% - неприпустимий

Довідка про результати педагогічної діагностикизасвоєння програмного матеріалу вихованців ДОП у 2008-2009уч. року.

Згідно з наказом «Про проведення педагогічної діагностики в ОУ» у період з 13 по 30 травня 2009р. завідувачем методистом, музичними керівниками, логопедом та вихователямиДОП проводилася педагогічна діагностикарівня засвоєння програмного матеріалу дітьми всіх вікових груп дошкільного віку за такими розділами програми:

«___» , «___» ,

Результати:

Програмний матеріал засвоєний дітьми всіх вікових груп у всіх розділах на допустимому та оптимальному рівні. За підсумками обстежень діти показали позитивний результат засвоєння програмного матеріалу діапазоні від ___ до ___%. Середні результати ___%.

Програмний матеріал по розділу «РЕМП»засвоєний на рівні ___. Найбільш високі результати у дітей ___ групи ( вихователь ___, найнижчі в ___групах (вихователі ___) .

Ймовірна причина цього явища. (Подібні описи здійснюються за всіма розділами програми, за якими проводилася діагностика.)

Висновки:

Результати засвоєння програмного матеріалу дітьми всіх вікових груп достатньо неоднорідні: найвищі результати у дітей підготовчої групи ___% (враховувалися всі розділи програми). Вихователь. Найнижчі результати у ___ групі ___%. Вихователь.

Найбільш високі результати у вихованців у розділі«___» - ___%. Найнижчі за розділом «___» - ___%. Ймовірна причина цього явища.

Пропозиції щодо зміни ситуації:

Відповідальні: ___

Довідку підготувала: Завідувачка МДОУ ___

«___» ___ 200___р.

Не підлягають обстеженню діти, які відвідують дитячий садок менше трьох місяців до початку обстеження.

Діагностичнийматеріал зберігається у методичному кабінеті.

Педагогічна діагностика вихователя дитячого садка переважно спрямована на вивчення дитини дошкільного віку для пізнання її індивідуальності та оцінки її розвитку як суб'єкта пізнання, спілкування та діяльності; розуміння мотивів його вчинків, бачення прихованих резервів особистісного розвитку, передбачення його поведінки у майбутньому. Розуміння дитини допомагає педагогу зробити умови виховання та навчання максимально наближеними до реалізації дитячих потреб, інтересів, здібностей, сприяє підтримці та розвитку дитячої індивідуальності.

Без педагогічної діагностики важко уявити усвідомлену та цілеспрямовану професійну діяльність педагога. Діагностична діяльність є початковим етапом педагогічного проектування, дозволяючи визначити актуальні освітні завдання, індивідуалізувати освітній процес, та завершує ланцюжок щодо вирішення цих завдань, оскільки спрямована на виявлення результативності освітнього процесу.

Пізнання та розуміння педагогом дитини дошкільного віку як основна мета педагогічної діагностики у дошкільному освітньому закладі визначає використання ним переважно малоформалізованих діагностичних методів, провідними серед яких є спостереження проявів дитини на діяльності та спілкуванні коїться з іншими суб'єктами педагогічного процесу, і навіть вільні розмови з дітьми. Як додаткові методи використовуються аналіз продуктів дитячої діяльності, прості тести, спеціальні діагностичні ситуації.

Педагогічна діагностика досягнень дитини спрямована на вивчення:

Діясних умінь дитини

Інтересів, переваг, схильностей дитини

Особистісних особливостей дитини

Поведінкових проявів дитини

Особливостей взаємодії дитини з однолітками - особливостей взаємодії дитини з дорослими Принципи педагогічної діагностики

Педагогічна діагностика здійснюється з урахуванням низки принципів, зумовлених специфікою навчального процесу дитячого садка.

Принцип об'єктивностіозначає прагнення максимальної об'єктивності в процедурах і результатах діагностики, уникнення в оформленні діагностичних даних суб'єктивних оціночних суджень, упередженого ставлення до діагностованого.

Реалізація принципу передбачає дотримання низки правил:

 Відповідність діагностичних методик віковим та особистісним особливостям діагностованих;

 Фіксація всіх проявів особистості дитини;

 Зіставлення отриманих даних з даними інших педагогів, батьків;

 Перевірка, уточнення отриманого фактичного матеріалу під час проведення діагностики;

 Постійний самоконтроль педагога за своїми власними переживаннями, емоціями, симпатіями та антипатіями, які часто суб'єктивують фіксацію фактів; розвиток педагогічної рефлексії

Принцип цілісного вивчення педагогічного процесупередбачає:

Для того щоб оцінити загальний рівень розвитку дитини, необхідно мати інформацію про різні аспекти її розвитку: соціальний, емоційний, інтелектуальний, фізичний, художньо-творчий. Важливо пам'ятати, що розвиток дитини є цілісним процесом, і що напрямок розвитку в кожній із сфер не може розглядатися ізольовано. Різні сфери розвитку особистості пов'язані між собою та надають взаємний вплив один на одного.

Принцип процесуальностіпередбачає вивчення явища у зміні, розвитку. Правила, що деталізують принцип процесуальності, полягають у тому, щоб

 не обмежуватись окремими «зрізами станів», оцінками без виявлення закономірностей розвитку;

 враховувати статеві та соціокультурні особливості індивідуально-особистісного становлення дитини;

 забезпечувати безперервність вивчення предмета, що діагностується, в природних умовах педагогічного процесу.

Принцип компетентностіозначає прийняття педагогом рішень лише з тих питань, з яких має спеціальну підготовку; заборона у процесі та за результатами діагностики на будь-які дії, які можуть завдати шкоди випробуваному.

Цей принцип розкривається

 у правилах співробітництва (згода, добровільність участі у діагностиці);

 у безпеці для випробуваного застосовуваних методик;

 у доступності для педагога діагностичних процедур та методів;

 у виваженості та коректному використанні діагностичних відомостей (розумної конфіденційності результатів діагностики).

Принцип персоналізаціївимагає від педагога у діагностичній діяльності виявляти як індивідуальні прояви загальних закономірностей, а й індивідуальні шляхи розвитку, а відхилення від норми не оцінювати як негативні без аналізу динамічних тенденцій становлення. Як здійснювати процес діагностування?

Перед тим, як проводити діагностику, необхідно спроектувати її.

Перший етап – проектувальний. Визначаємо цілі діагностики (наприклад, оцінити прояви дітьми старшої групи активності і допитливості, виявити індивідуальні особливості, що при цьому виявляються). У проектуванні діагностичної діяльності багато педагогів, як правило, вирішують питання, як її здійснювати, пропускаючи питання що і, особливо, навіщо діагностувати. Тим часом, це основні питання. Від відповіді них залежить і добір методів, і аналіз результатів, і прийняття управлінських рішень.

У діагностичної діяльності педагога постійно відбувається порівняння результатів оцінки розвитку конкретної дитини з її колишніми досягненнями, або з поведінкою інших дітей в даний час або в минулому, або з описом поведінки якогось невідомого нам особи. Це ті аспекти порівняння, які називаються у педагогічній діагностиці індивідуальної, соціальноїабо об'єктивною співвідносноюнормою. Наприклад, визначаємо критерії для оцінки проявів активності та допитливості у дітей. Так, критерієм допитливості є чуйність дитини до нового, а показниками прояву цього критерію можуть бути виділення нових об'єктів в оточенні, питання пізнавальної спрямованості про нові об'єкти, уважне слухання оповідань вихователя тощо.

Визначаємо методи діагностики. У педагогічній діагностиці основними методами виступають включене спостереження та нестандартизовані бесіди з дітьми. Крім того, використовуються діагностичні ситуації, які фактично «провокують» діяльність дитини, яку хотів би спостерігати педагог.

Другий етап – практичний. Проведення діагностики. Для цього необхідно визначити відповідальних, позначити час та тривалість діагностики, а також способи фіксації результатів (запис у блокноті, на діагностичних картках, на магнітофон, відеокамеру тощо).

Третій етап – аналітичний. Аналіз одержаних фактів, отримання кількісних даних. Аналіз дозволяє встановити, чомурезультат тієї чи іншої дитини відрізняється або не відрізняється від її колишнього результату, від результатів інших дітей або істотно відхиляється від норми (яскраве досягнення або велика проблема). На основі аналізу визначаються причини такого прояву діагностованої якості.

Педагогу необхідно усвідомлювати, що відхилення отриманих результатів від намічених нормативів не вимагає стрімкої зміни та втручання у процес розвитку дитини, а передбачає аналіз якості процесів та умов, що забезпечують ці результати. Чи може кожна дитина (або хоча б більшість дітей) досягати описаного у програмі високого рівня (за всім змістом програми), заданого як ідеальний варіант розвитку? Розвиток завжди індивідуально і нерівномірно, для педагога важливо, перш за все, помічати і підтримувати гарні якості, що яскраво виявляються в дитині, і тільки потім бачити проблеми розвитку і допомагати їх вирішувати.

Четвертий етап – інтерпретація даних.

Інтерпретація вихователем отриманих фактів - основний шлях розуміння дитини та прогнозування перспектив її розвитку. Будь-які кількісні показники мають можливість їх різного тлумачення, часом діаметрально протилежного. Наприклад, як оцінити такі дані: виявляють високий ступінь допитливості половина дітей групи, допитливі вибірково (тобто. не завжди і не все викликає дитячий інтерес) третина, а решта дітей не допитлива? Це добре чи ні? Відповісти на це питання можна лише зіставивши отримані дані з тими, які фіксувалися раніше

П'ятий етап – цілеосвітній:він передбачає визначення актуальних освітніх завдань кожної дитини й у групи загалом. Результати діагностики використовуються переважно для виявлення сильних сторін дитини та визначення перспектив її розвитку. Отримана в результаті діагностики інформація та зроблені на її основі висновки допомагають педагогові припустити можливі дії дитини в різних ситуаціях та зрозуміти, які досягнення дитини слід усіляко підтримати та розвивати далі, у чому саме потрібно надати цій дитині допомогу.

Мистецтво педагога саме полягає в тому, щоб відкрити перед кожною дитиною перспективи його розвитку, показати їй ті сфери, де вона може проявити себе, досягти великих успіхів, черпати сили з цього джерела, щоб у цілому гармонія особистості ставала повноцінною, багатою, неповторною.

Моніторинг освітнього процесу у дитячому садку.Моніторинг освітнього процесу може бути визначений як система організації збору, зберігання, обробки та розповсюдження інформації про діяльність педагогічної системи, для безперервного спостереження за її станом та прогнозування розвитку.

Моніторинг, на відміну від діагностики, має ширший спектр можливостей, завдяки своїй регулярності, суворій спрямованості на розв'язання завдань управління та високої технологічності.

Моніторинг дозволяє виявити ефективність освітньої діяльності, що реалізується, і завжди орієнтований на цілі цієї діяльності. Система моніторингу передбачає, окрім очікуваних результатів, виявлення та несподіваних ефектів, та прогнозування проблематики в майбутньому. Моніторинг передбачає:

Постійний збирання інформації про об'єкти контролю, тобто.

виконання функції стеження;

Вивчення об'єкта за одним і тим самим критеріям з метою виявлення динаміки змін;

Компактність, мінімальність вимірювальних процедур та їх включення до педагогічного процесу.

Моніторинг у дитячому садку спрямований на відстеження якості дошкільної освіти, а саме:

1. Якість результатів діяльності дошкільного навчального закладу.

Визначення результативності діяльності дошкільного навчального закладу, насамперед, пов'язане зі ступенем вирішення цільових завдань: охорона життя та зміцнення здоров'я дітей, розвиток дітей раннього та дошкільного віку, взаємодія та підтримка сім'ї у процесі виховання дітей дошкільного віку. Виходячи з цього, предметами моніторинг спрямовано вивчення:

ступеня освоєння дитиною освітньої програми, її освітніх здобутків з метою індивідуалізації освіти,

розвитку здібностей та нахилів, інтересів вихованців;

ступеня готовності дитини до шкільного навчання;

задоволеності різних груп споживачів (батьків, вчителів, вихователів) діяльністю дитячого садка.

2. Якості педагогічного процесу, що реалізується в дошкільному навчальному закладі.

Діяльність дитячого садка та досягнення вищезазначених результатів забезпечується реалізацією освітньої програми. Під час проектування картки моніторингу освітнього процесу слід забезпечити його спрямованість на відстеження якості:

Освітньої діяльності, що здійснюється у процесі організації різних видів дитячої діяльності (ігрової, комунікативної, трудової, пізнавально-дослідницької, образотворчої, конструктивної, музичної, читання художньої літератури) та під час режимних моментів;

Організації самостійної діяльності дітей;

Взаємодія з сім'ями дітей щодо реалізації основної освітньої програми дошкільної освіти для дітей дошкільного віку.

3. Якості умов діяльності дошкільного навчального закладу.

Реалізація освітнього процесу можлива за умови забезпечення відповідними ресурсами та створення необхідних умов.

Тому до системи моніторингу має бути включений аналіз умов, що забезпечують якість освітнього процесу у дитячому садку:

 особливості професійної компетентності освітян;  розвиваюче предметно-просторове середовище дитячого садка.

Визначення спрямованості моніторингу передбачає наступним кроком розробку вимірювального інструментарію: критеріїв та методів проведення діагностичних процедур у рамках моніторингу.У моніторингу до критеріїв висувається одна, але надзвичайно важлива вимога – критерій повинен дозволяти проводити вимірювання. Вимір - це визначення ступеня вираженості досліджуваного ознаки, зіставлення зі шкалою, нормою або іншим виміром. Деякі критерії мають дуже слабку динаміку, і їх вимір має сенс проводити один раз на кілька років. Інші змінюються швидше. Як методи моніторингу використовуються методи, схожі з методами педагогічної діагностики: формалізовані та мало формалізовані методи.

Формалізовані методи:тести, опитувальники, методи проективної техніки та психофізіологічні методи. Їх характерні певна регламентація, об'єктивізація процедури обстеження чи випробування (точне дотримання інструкцій, суворо певні способи пред'явлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника у діяльність випробуваного та інше), стандартизація (встановлення однаковості проведення обробки та подання результатів діагностичних експериментів), надійність і валідність. Ці методики дозволяють зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі терміни і в такому вигляді, що дає можливість кількісно та якісно порівнювати отримані результати.

Малоформалізовані методи:спостереження, розмова, аналіз продуктів дитячої діяльності. Ці методи дають дуже цінні відомості про дитину, особливо коли предметом вивчення виступають такі явища, які мало піддаються об'єктивізації (наприклад, ціннісні орієнтації, ставлення дитини до різних явищ) або є надзвичайно мінливими за змістом (динаміка інтересів, станів, настроїв тощо) ). Слід пам'ятати, що малоформалізовані методи дуже трудомісткі. Тільки наявність високого рівня культури проведення при спостереженні, бесідах із дітьми допомагає уникнути впливу випадкових та побічних факторів на результати діагностики.

Етапи моніторингутакож схожі з етапами діагностичної діяльності, описаними вище.

1. Визначення об'єкта та цілі моніторингу, формулювання

еталона, визначення критеріїв та показників, діагностичних методів

2. Практичний збір інформації про об'єкт моніторингу

3. Обробка та аналіз отриманої інформації, а також наявної інформації з існуючих джерел

4. Інтерпретація та комплексна оцінка об'єкта на основі

отриманої інформації, прогноз розвитку об'єкту

5. Ухвалення управлінського рішення про зміну діяльності

Результати педагогічного моніторингуможна охарактеризувати як:

- описові,що обмежуються виявленням окремих (іноді несуттєвих) зв'язків та процесів об'єкта дослідження;

- сутнісні,визначальні особливості та характер перебігу значних внутрішніх зв'язків та процесів об'єкта;

- репродуктивні,що характеризують розвиток об'єкта у минулому виходячи з раніше отриманих даних;

- продуктивні,що прогнозують розвиток об'єкта в цілому або

окремих його сторін, властивостей, якостей;

- інтегральні,що досліджують найважливіші внутрішні та зовнішні зв'язки, властивості, відносини об'єкта дослідження.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

Психологічна діагностика у роботі психолога ДНЗ

Психологічна діагностика проводиться, перш за все, з метою виявлення проблем у розвитку дітей та визначення шляхів для їх вирішення. Крім того, діагностика дає можливість відстежити ефективність власної діяльності (консультування, корекційно-розвивальної роботи, супроводу тощо).

Психодіагностика в установі здійснюється за такими напрямам:

• Пізнавальна сфера
• Регуляторно-вольова сфера
• Емоційно – особистісна сфера
• Комунікативна сфера

Діагностика адаптації дітей до ДНЗздійснюється за допомогою щоденного спостереження протягом 2-3 місяців. На кожну дитину заповнюється , ведення якого здійснюється спільно з вихователем групи та медсестрою.Параметрами спостереження є: емоційний стан дитини, апетит, сон, участь у ігровій та спільній діяльності, частота захворювань та ін.Результат спостереження адаптації дітей до ДОП відбивається в .Протягом цього періоду виявляються діти, що важко адаптуються, визначаються причини проблемної адаптації та стратегія надання допомоги.

У молодшому дошкільному віціпсихологічна діагностика проводиться в одному з двох варіантів:

• (2-ша молодша група) проводиться з метою раннього виявлення відхилень у розвитку та розробці відповідних рекомендацій педагогам та батькам. Діагностика проводиться індивідуально на запит педагогів та батьків.
• (Середня група) в рамках роботи ПМПк з метою визначення дітей, які потребують групи компенсуючої спрямованості затримки психічного розвитку. Діагностика проводиться індивідуально на запит логопедів, педагогів та батьків.

У групах компенсуючої спрямованості для дітей із ЗПР(і підготовча) за допомогою діагностики виявляється проблемні зони у розвитку дітей, визначаються напрями корекційно-розвивальної роботи, а також розробляються індивідуальні рекомендації для батьків та педагогів. Діагностика проводиться індивідуально та у груповому режимі. Підсумки діагностики відбиваються в , на підставі якого формуються підгрупи дітей та розробляються індивідуальні корекційно-розвиваючі програми.

на початку навчального року допомагає виявити дітей, недостатньо готових до школи, та організувати розвиваючі заходи. Діти, які склали за результатами скринінгу «проблемну» групу, проходять поглиблену індивідуальну діагностику, що дозволяє визначити причини труднощів, що виникли, і визначити стратегію надання розвиваючої допомоги. Підсумки діагностики відбиваються в (в узагальненій формі).

Наприкінці навчального року проводиться скринінг – обстеження (перевірка) готовності дітей до навчання у школі з метою прогнозування шкільних труднощів. Результати підсумкової діагностики відбиваються в